Так, окупантам ще вдається захоплювати маленькі шматочки української землі, буквально вигризаючи їх в нас, випалюючи все вогнем та просуваючись вперед зі швидкістю приреченої черепахи.
Так, в них досі більше техніки, снарядів, літаків. Так, в них ще залишилась достатня кількість живої сили, яку ще треба перемолоти.
Але, судячи з перехватів розмов звичайних оркив, вже ніхто з них не прагне наступати на Київ та штурмувати Львів. Єдина їх мета – це вижити, та звалити якомога швидше на свої мордорськи болота.
Ми ж мріємо про звільнення усій нашої землі – звідси, від Донбасу, через Південь до самого мису Фіолент у Криму.
Ми обов’язково будемо там, як би нам не було зараз важко. Тому що ми українці, а це значить – незламні!
